Смотреть фильмы онлайн

Сериалы и фильмы онлайн

   
- HD качество

24158ccb

     

Прихід в кіно звуку став зменшувати роль прийомів художньої виразності, що колись була покликана в чому, компенсувати відсутність звуку. Деякі відомі режисери і актори (у тому числі Чарлі Чаплін) виступали проти звукового кіно, або за те, щоб звук не заважав їх образотворчим експериментам, але звук дуже швидко завоював собі місце в кіно, і впродовж 30-х практично всі фільми стали звуковими. Різноманітність художніх прийомів і виразних засобів в кіно падає, зате значно посилюється роль діалогів, несучих головну змістовну і виразну навантаження в досить великій групі фільмів.

По закінченню війни кінематограф відновив свою діяльність. Також кінематографісти почали знімати фільми на військову тематику, відображаючи в своїх картинах події Першої Світової війни. Найбільш відомими картинами стали «Сьоме небо» і «Чотири вершники Апокаліпсису». У 20-х роках в Європі на діяльність кінематографа сильний вплив чинила політика. Через утиску різними політичними організаціями, більшість європейських режисерів емігрувало в США. Наприкінці 20-х років у Європі сформувалися три основні політичних напрямків. Це фашизм, нацизм і комунізм. Кожен напрямок використовувало різні засоби пропаганди своєї політичної ідеології. Кінематограф винятком не став.

Манифестом нового итальянского кино стал фильм Роберто Росселлини (1906-1977) "Рим – открытый город", пронизанный духом антифашистского единства и пафосом художественного открытия реальной Италии. Первые фильмы неореализма ("Пайза" Р. Росселлини, "Солнце еще восходит" А. Вергано) черпали сюжеты и образы в движении сопротивления. Следующие ("Трагическая охота", "Горький рис", "Нет мира под маслом", "Рим, 11 часов" Дж. Де Сантиса, "Угонщики велосипедов", "Шуша", "Умберто Д" Де Сики, "Земля дрожит" Л. Висконти и др.) Рассказывали о проблемах безработицы, нищете, социальной несправедливости и послевоенной разрухе. Те же проблемы ставились и в неореалистических комедиях типа "Полицейские и воры" Стено и М. Моничелли, "Два деньги надежды" Р. Кастеллани, в сатирической киносказке Де Сики "Чудо в Милане". Но типичные бытовые и даже трагические мотивы получали у них оптимистическое звучание, в духе жизнеутверждающих традиций народного искусства.

Мир в онлайне