Сериалы и фильмы онлайн

     

Німе кіно, це загальноприйняте позначення кінематографа в перші десятиліття його історії, коли фільми виходили на екрани без синхронно записаного звуку. Саме відсутність доступної технічної можливості запису і синхронного відтворення звуку виявилося найбільш важливою обставиною, яка визначила художню специфіку кінофільмів в цей період. Відсутність у фільмах звуковій мові стало каталізатором пошуку нових можливостей організації образотворчого ряду. Завдяки цьому обмеженню склалася німа школа викладу складного сюжету засобами монтажу, з'явилися титри, основний акторської гри став специфічний вид пантоміми. До початку 1920-х років німе кіно обзавелося широким набором художніх засобів, які зумовили паралельний розвиток кількох напрямків кінематографа як мистецтва.

Прихід в кіно звуку став зменшувати роль прийомів художньої виразності, що колись була покликана в чому, компенсувати відсутність звуку. Деякі відомі режисери і актори (у тому числі Чарлі Чаплін) виступали проти звукового кіно, або за те, щоб звук не заважав їх образотворчим експериментам, але звук дуже швидко завоював собі місце в кіно, і впродовж 30-х практично всі фільми стали звуковими. Різноманітність художніх прийомів і виразних засобів в кіно падає, зате значно посилюється роль діалогів, несучих головну змістовну і виразну навантаження в досить великій групі фільмів.

Мельес был художником-одиночкой. На своей студии он делал все: был сценаристом, декоратором, режиссером, оператором, актером и даже временем киномехаником; не говоря уже о том, что ему приходилось продавать свои фильмы. Сам Мельес так определил свою позицию и миссию: "Я родился с душой артиста, одаренного ловкостью рук, изворотливостью ума и врожденным актерским талантом. Я был одновременно и умственным и физическим работником". Эта последняя фраза лучше всего характеризует деятельность Мельеса и одновременный характер кинематографического творчества в начале XX века. Кино в те годы делалось руками кустарей-одиночек; разделения труда, характерного для промышленного производства, еще не произошло. Кустар, влюбленный в свое дело, должен был быть артистом, знающим, что его работа – художественное творчество. Мельес именно так и понимал свой труд, говоря, что хорошие фильмы не могут создавать те, кто не заботится об искусстве. Вместе с тем он гордо обоснованной подчеркивал, что ценность созданных им произведений в том, что он был прежде всего работником физического труда, что он своими руками создал кинофеерии и сказки.